Консультація для батьків

УЧАСТЬ БАТЬКІВ У ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ

https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:EdEra-SmartOsvita+Par+1/about?fbclid=IwAR10K85VQfo8MH-vlhRhH4Zbkw4wLDsyQ_v6qSilStVxXWl2g4IOIreSjCk

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ.
Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.

Про що варто сказати дитині:
1. «Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».
2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».
3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.
4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

Рекомендації для батьків:

✅ Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.
✅ Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.
✅ Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецію, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.
✅ Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.
✅ Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.
Джерело:Взаємини

Шановні батьки!

Пропонуємо вам  декілька порад, як провести вільний через карантин час разом із дитиною корисно.

Заняття для дитини
   - Прогулянки на свіжому повітрі завжди цікаві  та необхідні для здоров’я. За умови гарної погоди, саме час побувати в лісі.   Таку  прогулянку  можна легко перетворити в пізнавальний процес. Використовуючи ігри та вправи, розміщені на нашому сайті в рубриці «Рекомендації для батьків дітей з особливими освітніми потребами на період карантину», ви зможете не тільки чудово провести час, а й порахувати з дитиною (дерева, листочки, кущики та інш.), повторити кольори, назви дерев, рослин,  розвинути пам'ять та увагу,  зайнятися лікувальною фізкультурою та безліччю приємних і корисних справ.
  - Настільні ігри: знайдіть час пограти з дитиною в його улюблені настільні ігри, додаючи пізнавальний акцент.
  - Вправи з лікувальної фізкультури, якими можна зайнятися біля дому: м’яч, ракетки для тенісу, обручи чи інше — і дитині вже буде цікавіше проводити час. При цьому  можна також рахувати, називати кольори та будь-що складніше.
  - Навчити готувати прості страви. Коли ви готуєте щось вдома — залучайте дитину також вчитися кулінарній справі. Можна приготувати разом печиво чи прості канапки, які вона потім може зробити самостійно. Заняття цікаве й у житті знадобиться.

  - Перегляд фільмів та мультфільмів.
  Пошукайте в інтернеті фільми, та мультфільми, які можна дивитися з дітьми. Зверніть увагу на посилання, розміщені на нашому сайті в рубриці «Безпека життєдіяльності», «Рекомендації батькам дітей з ООП на період карантину» за допомогою яких ви знайдете корисні мультфільми.  Але не дивіться більше одного фільму в день з дитиною дорослішого віку, для молодшого школяра досить 30-40 хвилин.
  - Заняття творчістю. В інтернеті можна знайти різноманітні майстер-класи з хенд-мейду: аплікації, вишивки, виготовлення ляльок - мотанок, декупаж, вироби з паперу, тканини, глини та інших матеріалів, виготовлення домашнього мила, музичний інструмент і т. д — тут уже треба радитися особисто з дитиною. І памятайте, що така діяльність розвиває, дарує впевненість, задоволення від отриманого результату, а значить, підвищує імунітет.
 - Розвиток дітей. 

Не забувайте, що це карантин, а не канікули. Діти втрачають здобуті навички, якщо їх не підкріплюють. Переглядайте матеріали нашого сайту, отримуйте відповіді на питання з допомогою нашої поштової скриньки, отримуйте рекомендації електронною поштою, телефоном чи Вайбером.

 Домовтеся з дитиною, що за час карантину вона чи Ви прочитає книгу, яку вона сама обере.

І пам’ятайте про  те, як знизити ризик інфікування коронавірусом:

1. Мийте руки з милом (мінімум 30 с.) або дезінфекційними засобами із вмістом спирту.
2. При кашлі та чханні прикривайте рот  і ніс серветкою або згином ліктя; відразу викидайте серветку і мийте руки.
3. Тримайтеся на відстані від людей, намагайтеся рідше бувати в місцях скупчення людей.

Насолоджуйтесь можливістю побути разом із родиною!

Карантин. Як зробити своє дозвілля цікавим та різноманітним

План С: пограти з власною дитиною!

Ранкова зарядка:

Під час карантину дуже не хочеться вставати з ліжка, особливо дітям. Для того, щоб ранок розпочинався з користю, рекомендуємо зайнятись разом зарядкою. І корисно і приємно.

Традиційний Сімейний сніданок:

Ще одна гарна традиція, на яку зазвичай не вистачає часу. Спільний прийом їжі зранку є чудовою нагодою спланувати свій день (бо домашнє обмеження в пересуванні). Саме ранком ви можете обрати чим би хотіли розважитись в цей день.

Прибирання може бути цікавим:

Щоб прибирання було цікавішим та не набридало, проведіть турнір з чистоти. Кожного дня можна придумувати нові змагання. Наприклад: розділити квартиру на зони, хто чистіше прибере свою ділянку отримає право вибору фільму для перегляду. Чи можна зробити прибирання у вигляді квесту, де першим етапом буде прибирання підлоги, другим поверхонь, третім миття посуду, за кожен етап нагорода - хто переможе той отримає десерт.

Приготування їжі:

Разом готувати завжди веселіше, для того, щоб заохотити ваших дітей допомагати вам на кухні, назначте їх старшими з приготування їжі. Хай саме вони обирають страви для обіди чи вечері. Відчути себе на кухні майстер-шефом дуже приємно, погодьтесь? Не варто сильно перейматись у випадку кулінарної невдачі, адже у вашого шеф кухаря саме ви будете со-шефом.

 Незвичайні способи малювання:

Паспарту (вік від 2 до 6 років).

Виріжте на цупкому папері або картоні шаблон – метелика, квітку, круг, ромб тощо. Попросіть дитину створити каляки-маляки і накладіть свій шаблон зверху на “карлючки” малюка. Так витвір дитини стане неповторним візерунком крил метелика або пелюсток квітки.

Відбитки пальців. (вік від 2 до 6 років).

Підготуй такі речі: шматочки мочалки; фарби; вода; пензлик; ручки, олівці або фломастери. Спочатку наносимо фарбу на мочалку пензликом. Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе — на папері можна залишати кольоровий відбиток!

Малювання харчовою плівкою (вік від 2 до 6 років).

Нанесіть плями кількох кольорів акварельної фарби або гуаші на всю поверхню аркуша. Накладіть зверху плівку та промалюйте, злегка натискаючи на плівку, різноманітні лінії. Дайте фарбі висохнути і зніміть плівку. Доведіть малюнок до завершення фломастерами або олівцями.

Малювання по сирій поверхні (вік від 2 до 15 років).

Техніка дуже проста: змочіть аркуш паперу водою, дайте підсохнути 30 секунд і починайте малювати акварельними фарбами. Фарби розтікаються в різних напрямках і виходять дуже цікаві розводи (квіти, дерева, химери).

Дмухавки. Правила. (вік від 2 до 15 років).

Зробити ляпку. Дмухати на ляпку фарби через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим папером.

Малювання бризками (вік від 2 до 15 років).

Найголовніше тут – опанувати техніку «набризку». На суху зубну щітку з досить жорсткою щетиною нанесіть гуаш, трохи менше, ніж ви зазвичай кладете зубної пасти. Консистенція фарби – трохи густіша, ніж паста, тому вода тут зазвичай не потрібна. Тримайте щітку в лівій руці щетиною вниз на відстані 3-4 см від паперу і паличкою скребіть щетину у напрямку до себе. Дуже красивий різнобарвний «набризк» (салют) і жовто-червоний (золота осінь) на білому аркуші; білий «набризк» на темно-синьому тлі (зимовий пейзаж).

 Ігри з книгами (вік від 2 до 10 років)

Фантазер.

Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Придумайте кінець історії.

Когнітивні здібності можна розвивати за допомогою звичайних оповідань або казок. Прочитайте частину історії та попросіть дитину подумати, що могло статися далі. Обговоріть варіанти, а потім дочитайте розповідь до кінця. Можливо, деякі моменти будуть навіть вгадані.

Детектив.

Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукає дорослий.

Створи свою історію.

Грати треба вдвох. Потрібен великий аркуш паперу чи блокнот, в якому буде записуватись ваша історія та різнокольорові фломастери. Один гравець загадує сторінку та номер стрічки, другий в книзі знаходить за координатами стрічку та виписує її на папір. Коли з різних речень буде сформовано текст, можна разом придумати головних героїв визначитись з жанром вашої історії та зробити малюнки до казки.

  

Розвиваючі ігри

Будуємо шалаш (вік від 2 до 10 років).

Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство! І обов’язково захочете спорудити свій особистий шалаш для читання і медитації.

  

Зробіть телефон власноруч (вік від 2 до 6 років).

Саморобний телефон можна «сконструювати» за допомогою двох паперових стаканів і мотузки, протягнутої між ними. Трубки від вашого телефону можна прикрасити красивими стрічками, наклейками та блискітками! Коли закінчите майструвати, настане найцікавіше — розійтися в різні кутки кімнати і поговорити!

Озвучка (вік від 2 до 15 років).

Коли в телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власна озвучка. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього артиста!

Вгадайка (вік від 2 до 6 років).

Зав’яжи малюкові очі шарфиком і давай у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

Тіні (вік від 2 до 6 років).

Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці. Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріж разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

Посадити і виростити рослину (вік від 2 до 10 років).

Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.

Скарбничка (вік від 2 до 15 років)

Зробити скарбничку і навчити дитину правильно витрачати гроші. Можливо, навіть ввести список заробітку. Щоб отримати гроші – треба їх заробити. Полив квітку – 5 гривень, прибрав іграшки – 10 гривень, застелив ліжко – 15.

  

Проста наука або цікаві досліди в домашніх умовах (вік від 2 до 12 років)

Міні-вулкан. Потрібно: cкляна баночка з кришкою, що закручується; рослинна олія; куркума; глечик або прозора ємність. Змішати олію з куркумою – олія має змінити колір на жовтий. Тепер залийте олію в баночку по вінця, щоб у баночці не лишилося повітря. Проколіть у кришці дірку й опустіть баночку у воду. Олія легша від води і відразу почне підніматися з баночки нагору, а вода заповнюватиме баночку. У вас запрацює справжнісінький вулкан! Якщо додасте декілька камінців на дно посудини – матимете підводний вулкан.

Танець яйця. Як змусити яйце танцювати? Проведіть цей експеримент – і усе побачите самі! Потрібно: яйце (звичайне куряче яйце, не бите, з рівною поверхнею, класичної овальної форми). Круглий піднос із рівним дном. Покладіть яйце на піднос і намагайтеся плавно робити кругові рухи підносом щоразу швидше і швидше, тримаючи його горизонтально. Яйце на підносі також почне обертатися. У міру прискорення обертання яйце «підніметься» і стане обертатися на одному з кінців: тупому або гострому, зайнявши, звичайно, вертикальне положення. Що відбувається? Відцентрова сила утримує яйце, подібно до того як розкручена дзига стоїть на площині, а нерозкручена лежить на боці. Звичайно, цей експеримент потребує певного досвіду і вправності. Ні з першого, ні з другого і навіть із третього разу у вас, більш за все, нічого не вийде. Але варто тренуватися.

Секретне невидиме чорнило. Створення невидимого чорнила – дуже захопливий процес! Ви можете вдати секретного агента, бо маєте свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Усе, що вам необхідно, – це деякі предмети домашнього вжитку і таємна сила лимонного соку. Потрібно: половина лимона; вода; ложка; миска; ватна паличка; білий папір; лампа.

Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води. Змішайте воду і лимонний сік ложкою. Умочіть ватну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте, доки сік висохне і стане повністю непомітним. Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь,  нагрійте папір, тримаючи його поруч із лампочкою. Що відбувається? Лимонний сік – це органічна речовина, яка окислюється і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік дуже важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доти, поки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється. Інші речовини, які «працюють» так само, – апельсиновий сік, мед, молоко, цибулевий сік, оцет і вино.

Саморобний блокнот (вік від 2 до 12 років)

Створіть яскравий особистий блокнот для дитини, де можна записувати її графік на день або на тиждень. Оформіть і прикрасьте разом новий блокнот і внесіть перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання «прибратися у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням.

Колаж бажань (вік від 2 до 15 років)

Прикрашаємо стіну і вчимо дитину йти до своїх цілей і бажань. Візуалізуємо її мрії і заодно креативно проводимо час, шукаючи необхідний матеріал та вирізаючи потрібні форми.

Іграшки з яєчних лотків (вік від 2 до 6 років)

Що можна зробити з картонних лотків для яєць – та що завгодно! Наприклад, транспортні засоби для любителів машин: вантажівка, мотоцикл, вертоліт, корабель, екскаватор.

Шикарне панно з природних матеріалів (вік від 2 до 15 років)

Знадобиться: кольорові крупи (насіння, боби, макарони); клей ПВА з пензлем; картон високої щільності; ескіз для картини; фарбувальні склади з китицями. Крупи і зерна – це найдоступніші матеріали для рукоділля. Далі потрібно намалювати від руки і перенести на картон відповідний ескіз. Зробити це можна, наприклад, за допомогою трафарету. Необхідно нанести тонкий клейовий шар на ділянку малюнка, а потім присипати крупу кольору, відповідного картинці. Важливо! Пам’ятайте про те, що повноцінне висихання клею ПВА триває близько 2-3 годин, тому потрібно обов’язково почекати даний час.

               Для того, щоб заняття не набридали вашим дітям, слід кожного дня пробувати щось нове. Головне, пам’ятайте про те, що дитині потрібна не лише ваша увага, а й час зробити щось самостійно. Тому давайте власним дітям можливість відчувати себе поруч з вами особистістю.

Що повинні знати діти, якщо залишаються вдома самі під час карантину

Якщо дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин.

- Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири.

- Не можна через телефон незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину.

- І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми. Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: «Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину». У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, розповідати стороннім, що дитина вдома сама.

- Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити та не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити.

- Не можна гратися з сірниками, запальничками, електропобутовими приладами та газовою плитою.

- Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу.

Коли батьки дізнаються про інвалідність дитини або інше хронічне захворювання, вони вступають у життя, повну сильних емоційних переживань, важких виборів, взаємодії з різними фахівцями та постійної потреби в інформації і послугах. Спочатку батьки можуть розгубитися, відчути себе самотніми, не знаючи, з чого почати, де шукати інформацію, просити допомоги і розуміння. Цей сайт було створено спеціально для тих батьків, які відчувають брак інформації - тих, хто щойно дізнався про інвалідність дитини, або тих, хто жив з цією новиною деякий час, для всіх тих, хто потребує нової інформації та підтримки. Сайт допоможе батькам почати пошук інформації, я також сподіваюся, що він буде корисно і фахівцям, що працюють з сім'ями, допомагаючи їм усвідомити, як поява дитини з інвалідністю може вплинути на життя сім'ї.

      Коли ви дізнаєтеся, що у вашої дитини затримка у розвитку чи інша інвалідність, яка може бути, а може і не бути точно встановлена, це для вас не просто інформація, це «Звістка». Ці рядки написані матір'ю, яка пережила подібну ситуацію і хоче поділитися своїми переживаннями з іншими.

      «Повідомлення про те, що у вашої дитини проблеми в розвитку - це удар. Мене це новина застала зненацька, я згадую ті дні не інакше як дні, коли розбилося моє серце. Хтось порівняв би ці дні з відчуттям чорного мішка, надітого на голову, який заважає бачити, чути й думати.»     Один батько описав свої відчуття як удар ножем в серце. Може бути, ці описи здадуться занадто драматичними, але  можу сказати, що вони, навпаки, недостатньо повно описують ті емоції, які переповнюють серця і думки батьків, коли вони дізнаються «погані» новини про свою дитину.

      Можна зробити багато, щоб допомогти собі в ці дні, і про це моя стаття. Для того, щоб зрозуміліше обговорити корисні речі, які можуть допомогти вам пережити цей складний період, давайте спочатку розглянемо типові реакції.

Типові реакції

Батьки, дізнавшись про інвалідність дитини, реагують схожим чином.

     Перша реакція - неприйняття: «це не могло трапитись зі мною». Неприйняття швидко змінюється злістю, яка може бути спрямована на медичних працівників, які розповіли вам про інвалідність дитини. Злість може вплинути і на взаємини між подружжям, з дідусями і бабусями, з іншими важливими для сім'ї родичами. Таке відчуття, що злість - сильне почуття, через яке проходять усі. Її породжує відчуття великого горя і величезною несподіваної втрати, яке неможливо пояснити або побороти.

     Страх - ще одна реакція. Люди більше бояться невідомості, ніж популярності, точна інформація про діагноз та перспективи дитини в майбутньому лякає менше, ніж невідомість. У будь-якому випадку, однак, страх за майбутнє дитини - це почуття, випробовуване усіма: якою буде дитина в п'ять, дванадцять, двадцять один? Що з ним буде, коли я помру? Потім виникають інші питання: «Він коли-небудь навчиться? Чи зможе він закінчити школу? Чи зможе він любити, жити, сміятися, робити все те, про що ми мріяли?»

     Інші питання без відповідей породжують страх. Батьки бояться, що стан дитини може бути найгіршим їх можливих. Протягом багатьох років я спілкувалася з батьками, які говорили, що їх думки були виключно песимістичні. В голову приходять спогади про людей з інвалідністю, зустрінутих раніше. Є страх неприйняття з боку суспільства, страх того, як така ситуація вплине на життя братів або сестер, питання будуть ще діти в цій сім'ї, сумніви в тому, чи буде чоловік або дружина любити цю дитину. Такі думки можуть просто збентежити людину.

  Далі йде  вина, вина і занепокоєння з приводу того, що вони - батьки - могли стати причиною інвалідності дитини. Вони думають: «Я зробив щось не так? Я покараний за щось? Я недостатньо стежила за собою під час вагітності? Стежила моя дружина за собою під час вагітності?»

       Іноді почуття провини може виражатися в релігійному аспекті у вигляді покарання або кари божої. Часто батьки плачу запитують: «Чому я? Чому моя дитина? Чому бог дав це мені?», як часто ми піднімаємо очі до неба і запитуємо, що ми зробили, щоб заслужити таке випробування.

     Замішання також характерно для цього періоду. Воно походить від того, що людина не до кінця розуміє, що відбувається і що станеться. Замішання проявляється в безсонні, нездатності прийняти рішення, емоційної перевантаженості, інформація може здаватися неясною і спотвореною. Ви чуєте слова, яких раніше ніде не чули, терміни, які описують те, що ви не розумієте. Ви намагаєтеся зрозуміти і знайти сенс в тій інформації, яку ви отримуєте. Часто батьки і ті, хто намагається донести інформацію про інвалідність, дитини говорять на різних мовах.

       Безсилля, неможливість змінити ситуацію дуже складно прийняти. Батьки не можуть змінити той факт, що у їх дитини є інвалідність, але їм потрібно відчувати, що вони можуть впоратися зі своїми життєвими проблемами. Дуже важко змусити себе прислухатися і слідувати рекомендаціям, суджень і думок інших людей. Більш того, ці інші люди - часто незнайомці, з якими поки не збудовані довірчі відносини.

       Розчарування. Той факт, що дитина недосконала, зачіпає батьків і кидає виклик їх системі цінностей. Це почуття разом з уявленнями про дитину, які були до того, можуть призвести до неможливості прийняти дитину, як цінну, як особистість.

      Неприйняття. Неприйняття може бути по відношенню до дитини, медиків, дружини. Однієї з найсильніших форм неприйняття, яка зустрічається рідко, є таємне бажання смерті дитини. Таке почуття відвідує батьків, які перебувають у глибокій депресії.

      У такий період, коли стільки різних почуттів переповнюють серце батьків, складно виміряти, наскільки те чи інше почуття. Не всі батьки проходять саме через таку послідовність відчуттів. Але при всій складності ситуації дуже важливо для батьків розуміти ті почуття та емоції, які вони відчувають, розуміти, що вони не одні і можуть зробити конструктивні дії, оскільки існують місця, де можна знайти допомогу і підтримку.

Шукайте допомоги інших батьків

   «Ти не можеш усвідомити цього зараз, але пізніше ти будеш сприймати свою дочку чи сина з інвалідністю як боже благословення».

Моя перша порада: знайдіть інших батьків дитини з інвалідністю і попросіть їх допомогти. Існує багато організацій і груп батьків дітей-інвалідів, які допомагають іншим батькам.

     Говоріть з вашим чоловіком, сім'єю та іншими значимими для вас людьми.

Важливе розуміння того, що ви можете по-різному сприймати свою роль, як батьки, бачити різні шляхи вирішення проблем. Постарайтеся розповісти один одному, що ви відчуваєте, і зрозуміти іншого, якщо ваші думки не збігаються.

    Якщо у вас є інші діти, говоріть з ними теж, не забувайте про них, задовольняючи їхні емоційні потреби. Якщо ви відчуваєте себе спустошеними і не можете нормально спілкуватися з іншими дітьми, знайдіть у вашій родині людину, яка на час візьме на себе ці обов'язки. Біль, розділена, не так важка, іноді може допомогти і професійний психолог. Якщо вам здається, що це принесе результати, використовуйте допомогу професіоналів.

Живіть сьогодні

Думки про майбутньому можуть паралізувати вас. Потрібно відкинути питання: що в майбутньому...? Це може видатися неймовірним, але гарні речі почнуть відбуватися щодня. Занепокоєння про майбутнє тільки виснажать ваші обмежені ресурси. Вам є про що подумати, проживайте кожен день, крок за кроком.

Вивчіть термінологію

Коли ви стикаєтеся з новою термінологією, не бійтеся дізнаватися зміст слів. Якщо під час розмови хтось використовує незрозуміле вам слово, припиніть розмову і з'ясуйте значення цього слова.

Шукайте інформацію

Деякі батьки знаходять тонни інформації, деякі не настільки наполегливі. Найважливіше - шукати точну правдиву інформацію. Не бійтеся задавати питання, відповіді на питання будуть першою сходинкою до розуміння дитини.

Правильне формулювання питань - це мистецтво, яке може зробити ваше життя легше в майбутньому. Добре перед зустріччю написати питання і записувати їх, коли вони виникають по ходу зустрічі. Просіть копії всіх документів і записок про вашу дитину у лікарів, педагогів та інших спеціалістів. Добре купити папку, куди складати всі документи, що стосуються дитини.

Не дозволяйте себе залякати

Багато батьків відчувають себе невпевнено в присутності медиків або педагогів з-за їх професійного досвіду, і іноді з-за їх манери поводитися. Не лякайтеся професіоналізму тих людей, які взаємодіють з вашою дитиною, ви маєте право дізнаватися про все, що відбувається. Не турбуйтеся, що ви набридли фахівця своїми питаннями: це ваша дитина, дана ситуація найбільше впливає на його і ваше життя, і тому для вас дуже важливо дізнатися як можна більше.

Не бійтеся показати свої почуття

Багато батьків, особливо батьки, стримує свої почуття. Їм здається, що показавши їх, вони будуть виглядати слабкими. Найсильніші батьки дітей з інвалідністю не бояться показати свої почуття, оскільки розуміють, що це не зробить їх слабкими.

Навчіться працювати зі своїми почуттями гіркоти і злості

Від гіркоти і злості не піти, коли ви розумієте, що повинні переглянути плани і мрії, які були пов'язані з дитиною. Дуже важливо розуміти, що ви злі, і працювати з цією злістю, може бути, і з сторонньою допомогою. Може, зараз ви не повірите, але життя буде поліпшуватися, і прийде той день, коли ви знову будете бачити все в позитивному світлі. Розуміння і робота над своїми негативними почуттями допоможуть вам бути сильніше і підготуватися до інших викликів життя, а також ці почуття перестануть віднімати у вас енергію і сили.

Будьте реалістом

Бути реалістом значить розуміти, що в житті є речі, які ми можемо змінити. Бути реалістом означає також розуміти, що в житті є речі, які ми не можемо змінити. Наше завдання, розуміти, що ми можемо змінити, а що ні.

Пам'ятайте, що час грає на вас

Час справді лікує. Це не означає, що виховання дитини з інвалідністю дається дуже легко, але це буде справедливо, якщо ми скажемо, що з часом багато проблем вирішуються. Тому час на вашому боці.

Не забувайте про себе.

Під час стресу всі ведуть себе по-різному, але все одно деякі загальні поради можна дати: пам'ятайте про себе, досить відпочивайте, їжте так добре, як зможете, виходите з дому і спілкуйтеся з людьми, які можуть вам надати емоційну підтримку.

Уникайте жалю

Інвалідом дитини робить ваша жалість та інших. Жалість не те, що вам потрібно. Вам потрібно швидше співчуття.

Вирішіть як реагувати на оточуючих

В цей період вас може засмучувати або злити ставлення інших до вас або вашої дитини. Багато реакції людей на серйозні проблеми відбуваються через незнання, нерозуміння, страх перед чимось невідомим або просто незнанням, що сказати. Зрозумійте, що багато людей не знають, як поводитися при зустрічі з інвалідами. Вирішіть для себе, як реагувати на пильні погляди, питання, не надавайте занадто багато енергії на переживання з приводу неприємних вам реакцій чужих людей.

Намагайтеся дотримуватися звичного розкладу дня

оли виникає проблема, яку ти не можеш вирішити, роби те, щоб ти робила, якщо б проблеми не було. Така поведінка може додати стабільність і сенс при складній і заплутаній ситуації.

Пам'ятайте, що це ВАША ДИТИНА

Це ваша дитина, і це найголовніше. Може бути, його розвиток буде відрізнятися від розвитку інших дітей, Але це не означає, що він менш цінний, менш повноцінний і менше потребує уваги та любові. Любіть свою дитину і отримуйте задоволення від нього. По-перше - це дитина, а, по-друге, він інвалід, пам'ятайте про це. Постарайтеся робити позитивні кроки назустріч дитині, вам обом це буде корисно, і ви навчитеся думати про майбутнє з надією.

Пам'ятайте, ви не одні

Почуття самотності й ізоляції відчувають всі батьки. Ця стаття містить інформацію, яка допоможе вам подолати це відчуття.

Щодня батьки всіх дітей планують і вирішують безліч завдань. Від заробляння грошей до планування гуртків, слідкування за успішністю своїх чад, придбання продуктів та одягу, підтримання порядку вдома.

Але якщо у вашій родині підростає дитина з особливими потребами, у розкладі доведеться залишити місце для візитів до лікаря, реабілітаційних занять, консультацій телефоном, очікування результатів аналізів, пошуку інформації та прогнозів розвитку. Це виснажливий і безкінечний неспокій, який імовірно ніколи не закінчується…

Вам потрібна допомога. Звідки і як її отримати? Пропонуємо шість простих кроків, які допоможуть зробити ваше життя менш навантаженим і складним.

е   1. Приймайте допомогу від друзів і родичів. У сучасному світі всі дуже заклопотані, тому надавати і приймати допомогу особливо важко. Для декого важко дозволити рідним зробити щось замість вас. Адже вони точно не зможуть виконати все так, як зазвичай робите ви. Або ви взагалі не звикли говорити іншим, що втомилися і виснажені… Взагалі від батьків очікують успішного виконання кількох завдань одночасно “за замовчуванням”. При цьому не завжди згадують про реальні потреби дітей, не говорячи вже про власні.

Якщо ви почуваєтеся втомленими й сердитими і відчуваєте, що потребуєте допомоги, наступним кроком буде попросити про неї.  Звертатися до інших – це прояв не слабкості, а скоріше, сміливості. Час від часу “підзаряджаючи” себе, ви зможете почувати себе кращим – батьком/матір’ю, партнером і людиною в цілому.

2. Будьте щирими в тому, чого ви потребуєте. Повідомляючи іншим, наскільки вам важко, ви дозволяєте їм краще зрозуміти вашу ситуацію. Коли ви говорите друзям: “Мені так важко самій їздити з дитиною в лікарню”,  – ви даєте їм шанс сказати: “Давай сходимо разом”. Коли ви ділитеся з чоловіком тим, що іноді просто не встигаєте приготувати вечерю, можливо, замовити продукти з доставкою цей вечір буде найкращим рішенням.

3. Створюйте перелік потреб. Скільки разів вам казали:  “Дай мені знати, якщо тобі буде потрібна допомога”. І скільки разів ви відповідали: “Добре”, і потім це не робили? Зазвичай є поруч люди, які хотіли б помогти, але не знають, як саме.  Плануйте своє навантаження та створюйте список дій, які можна потім обговорити з найближчими людьми, готовими допомогти вам зараз.

Можливо, сусідка може привести меншу дитину зі школи разом зі своєю? А старша дитина бо інші родичі могли б зробити те, що вони готові – приготувати вечерю, бодай з напівфабрикатів, які ви купили або заготували, або пограти з дитиною і дати вам півгодини перепочинку. Подякуйте їм щиро, ваша вдячність для них може бути важливіша за винагороду.

Сучасний світ соціальних мереж іноді дуже економить час і полегшує спілкування, створюйте пости для ваших близьких і друзів з запитами про допомогу заздалегідь, щоб збільшити їхні можливості налаштувати власний графік і допомогти вам, коли буде потрібно.

4. Залучайте інших членів родини або близьких до догляду за дитиною. Часто батьки дітей з особливими потребами щиро вважають, що вони єдині, хто в змозі доглядати за їхньою дитиною. Це дійсно правда до якоїсь мірі, але водночас не означає, що Ви не можете час від часу доручати догляд за нею хоча б на кілька годин іншим. Залишаючи дитину з фахівцем або іншим членом родини, Ви тренуєте її здібності приймати зміни, яких не уникнути в  житті.  Незважаючи на стан здоров’я, дитині важливо мати такі навички і розвивати їх.

5. Розгляньте Ваші можливості залучити помічника,  запросити няню, бодай на кілька годин на тиждень, за Ваших можливостей. Або дізнайтесь про можливості реабілітаційних центрів з денним перебуванням дитини у Вашому місті.

6. Шукайте друзів та однодумців. Пошуки допомоги не завжди означають прохання когось зробити щось для Вас. Одна з основних потреб батьків, які доглядають за дітьми з особливими потребами, це підтримання зв’язку з близькими та друзями.  Це складно, особливо, якщо дитина потребує Вашої присутності поряд. Можливо, друзі все ж можуть відвідати Вас, коли дитина спатиме. Заваріть ароматного чаю, повечеряйте разом. Подивіться кіно з рідними, або посілкуйтесь з друзями у соцмережах. Вивільність час щоб побути разом з іншими людьми, які Вам приємні, та на деякий час звільніть себе від щогодинних турбот. Це надасть Вам сил та наснаги ефективно вирішувати потрібні питання та бачити сенс у буденних справах.

Не обтяжуйте себе додатково завданнями, як полегшити іншим процес допомоги Вам. На Ваших плечах вже достатньо навантаження. Крім того, є люди навколо Вас, які дійсно бажають і можуть допомогти.

Якщо ви говорите їм про ваші потреби, вони знатимуть, чого ви від них очікуєте, і як вони можуть стати вам при нагоді. Це буде важливим не тільки для Вас  – для них також.

Терпіння вам, наснаги і підтримки!

Путівник для батьків

Справочник_аутизм

Увага, Аутизм!

Поради батькам щодо виховання дітей з синдромом аутизму

Поради дорослим щодо гіперактивних дітей